Різноманіття і міра у всьому

   Про куркуму та дещо інше

 

   Недавно я прочитала цікаву статтю австралійського дієтолога Кріса Форбс-Евана про те, яке харчування слід вважати збалансованим та здоровим. Надаю деякі основні тези з цієї статті.

   Кріс говорить про те, що люди побоюються то жирів, то вуглеводів, обмежують харчування до окремих «суперпродуктів», зловживають вітамінами і добавками, але все одно не стають здоровішими.


  Далі мова йде про куркуму, що останнім часом до списку так званих «супернутрієнтів» потрапила і вона.
    Вважається, що куркума допомагає від усього, починаючи від серцево-судинних захворювань і закінчуючи хворобою Альцгеймера, астмою та артритом.

    Але чи підтверджується це науковими фактами, чи є ще одним прикладом захоплення окремо взятим харчовим компонентом, який насправді може завдати більше шкоди, ніж користі?
   Куркума – спеція, що надає суміші  каррі її характерного жовтого кольору, вона належить до тропічних спецій, що походять з Південно-східної Індії. Її розводять у Китаї, Індії (у західній частині), на Яві.
   До Європи вона потрапила ще в давнину разом з арабськими купцями.

   Розмножується куркума тонкими частинами кореневищ, перший врожай одержують вже через 10 місяців після посадки.

   В Україні  можливо вирощувати куркуму як кімнатну рослину, або ж як дворічну на грядці. У перший рік формується великий корінь куркуми. До осені він встигає утворити відростки (1-2 см).
  Відростки можна дорощувати в горщику або наступного року в землі.

    Жителі Азії тисячоліттями використовували куркуму в народній медицині. А її статус «супернутрієнта» припускає, що цей харчовий компонент особливо ефективний при запобіганні або лікуванні будь-яких хвороб.
   
 Куркумін – основний активний компонент куркуми – дійсно володіє багатьма потенційно корисними біологічними властивостями, включаючи протизапальну, антиоксидантну та антимікробну дію. Це доведено науковими дослідженнями.

   Таким чином, куркума може бути корисна при лікуванні широкого спектру захворювань, включаючи хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона, серцево-судинні захворювання і рак.
   Тим не менше, вчені підкреслюють, що лікувальні властивості куркуми досліджувалися виключно в лабораторних умовах. Люди в цих дослідженнях не брали участь, тому висновки про її терапевтичний вплив тільки потенційні, тобто можливі при певних умовах.

   Дуже перспективним в якості лікарського засобу виступає саме куркумін (коли роблять витяжку з куркуми, утворюється концентрат, який приймають або орально, або шляхом ін'єкції). Але це не означає, що і куркума – спеція, що містить куркумін, – автоматично сприяє зміцненню здоров'я.

   Ми не знаємо, чи варто вживати куркуму з лікувальною метою і чи це не буде мати ніяких побічних ефектів. Є відомості, що при певних обставинах куркума може навіть сприяти розвитку раку.

   Таким чином, авторитетні судді не прийшли до однозначного висновку, чи варто називати куркуму «супернутрієнтом». 
   Кріс радить використовувати каррі, як і раніше, але не поспішати вживати куркуму щодня і у великих кількостях, сподіваючись на її терапевтичний ефект.


   Ще дієтолог пише про те, що багато хто сьогодні приймає вітаміни як допоміжний засіб, хоча доказів їх позитивного впливу недостатньо (крім тих випадків, коли людина страждає від нестачі вітамінів). Іноді справа доходить до того, що люди хворіють через споживання вітамінів. Дані вказують на те, що їх вживання в якості добавки може в деяких випадках навіть призвести до передчасної смерті.
   Одне недавнє дослідження показало, що американським дітям вже загрожує токсичний ефект від надмірного споживання вітамінів. У цьому є певна іронія – надмірна заклопотаність нестачею вітамінів може призвести ненавмисно до їх надмірного споживання!

   З усього прочитаного я роблю висновок, що для доброго здоров'я варто вживати в помірних кількостях і жири, і вуглеводи. Останнім часом деякі автори (як правило, без професійної кваліфікації) створили фобію цукру-вбивці.
   Ця концепція на якийсь час зникла, але останнім часом вона знову стає популярною. Головна відмінність полягає лише в тому, що нинішня цукрова фобія в основному пов'язана з фруктозою, одним з двох компонентів цукру (поряд з глюкозою).
    У популярній літературі пишуть, що фруктоза є єдиною причиною ожиріння, серцевих захворювань і діабету 2 типу, і взагалі вона шкідлива в будь-якій дозі.
    Так, обмежити вживання цукру варто, але доходити до «фруктофобії» - це вже занадто. Наукових обґрунтувань цьому немає.

    Можна погоджуватися чи не погоджуватися з такою думкою, але, прочитавши рекомендації австралійського дієтолога, я прийшла до висновку, що потрібно вживати в їжу  різноманітні продукти в розумних межах, збагачувати свій раціон новими цікавими стравами, а також використовувати в повній мірі ті овочі та прянощі, які характерні для нашого регіону.
    

 
    Можна віднайти давні рецепти, які  користувалися популярністю у наших бабусь і прабабусь, надати їм нове оформлення і подачу, тобто відроджувати страви, притаманні саме тій місцевості, звідки походять наші предки.
    І доречним буде дотримуватись простої але витонченої рекомендації американця Майкла Полана: «Їжте їжу. Але небагато. І в основному рослинну».

  Bon appetit! Смачного! Харчуйтеся різноманітно, не бійтеся нового і не забувайте старе!